Сьогодні ми схиляємо голови у пам'ять про медиків, які загинули, виконуючи свій професійний і людський обов'язок. Лікарі, медичні сестри, фельдшери, бойові медики, водії «швидкої» — люди, які поспішали туди, звідки інші змушені були тікати.
Повномасштабна війна перетворила лікарні на мішені, а медичні автомобілі — на цілі для ворожих обстрілів. Попри смертельну небезпеку, українські медики продовжують працювати під сиренами, у прифронтових містах, у стабілізаційних пунктах, у бліндажах і польових шпиталях. Вони рятують військових і цивільних, дорослих і дітей, часто — ціною власного життя.
Кожен загиблий медик — це непоправна втрата для України. Це людина, яка до останнього боролася не за власне життя, а за життя інших.
Світла пам'ять усім медикам, які назавжди залишилися на своєму бойовому посту.
Вічна шана. Вічна вдячність. Вічна пам'ять.