Друга світова війна стала катастрофою глобального масштабу: у ній взяли участь близько 80% населення планети, а загальні людські втрати сягнули 50–85 мільйонів життів.
Та сьогодні Україна знову переживає війну, яка повертає світ до тих самих трагічних уроків.
Від початку повномасштабного вторгнення росії вже загинули щонайменше 15 172 цивільні особи, понад 41 тисяча людей зазнали поранень, серед них — сотні дітей. Лише за перші місяці 2026 року загинули сотні мирних жителів, а кількість постраждалих продовжує зростати. У 2025 році втрати серед цивільного населення перевищили 2,5 тисячі загиблих і понад 12 тисяч поранених, що свідчить про зростання інтенсивності атак.
Україна платить надзвичайно високу ціну і на полі бою: офіційно підтверджено загибель близько 55 тисяч українських військових, десятки тисяч вважаються зниклими безвісти, сотні тисяч — поранені.
Але війна — це не лише цифри. Це тисячі зруйнованих міст і сіл, знищена інфраструктура, розбиті домівки, лікарні, школи. Це мільйони людей, які втратили свої домівки і змушені були шукати прихисток. Це життя, розділені на «до» і «після».
Історія вже довела: поступки агресору не зупиняють війну — вони її розпалюють. Саме нерішучість і страх у 1930-х роках відкрили шлях до Другої світової війни.
Сьогодні світ знову стоїть перед цим вибором.
Україна, як і понад 80 років тому, бореться не лише за себе. Вона захищає свободу, демократію і майбутнє Європи.
І саме тому наша пам’ять про минуле — це не лише про історію.
Це про відповідальність!
Це про силу вистояти і перемогти!