16 липня 2026 року набув чинності Закон України «Про наставництво», який уперше комплексно врегулював систему наставництва на законодавчому рівні та створив умови для її розвитку в кожній територіальній громаді.
Наставництво — це добровільна, безоплатна та регулярна діяльність, спрямована на розвиток особистісного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних потреб і особливостей. Наставник не замінює батьків чи законних представників, а стає для дитини або молодої людини надійним дорослим, який допомагає розвивати життєві навички, долати труднощі, визначатися з майбутнім і впевнено рухатися вперед.
Закон визначає єдині підходи до підготовки кандидатів у наставники, формування наставницьких пар, професійного супроводу наставництва, а також розширює коло дітей і молодих людей, які можуть отримати підтримку наставника. Серед них:
Важливим кроком до практичної реалізації Закону стало ухвалення Кабінетом Міністрів України 29 липня 2026 року постанови № 977 «Деякі питання організації та здійснення наставництва», якою затверджено Порядок організації та здійснення наставництва, а також Умови відповідності центрів соціальних служб, центрів надання соціальних послуг та інших юридичних осіб для надання соціальної послуги з організації наставництва.
Розбудова системи наставництва — це інвестиція у майбутнє дітей і молоді, які потребують підтримки, а також важливий внесок у зміцнення соціальної згуртованості та людського потенціалу України.