Роман народився 30 грудня 2000 року у селі Соснівка Луганської області. Його дитинство та юність минули у селі Шарівка Сватівського району, де він закінчив школу. Рідні та близькі згадують Романа як щирого, скромного й небагатослівного хлопця, який понад усе любив риболовлю та спокій природи.
Після навчання він здобув професію кранівника, але обрав шлях служіння Україні. Розпочав військову службу в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького, а згодом підписав контракт і присвятив себе захисту держави.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Роман став на захист України. Виконував бойові завдання у Херсоні, служив в евакуаційній бригаді, рятуючи життя побратимів, воював на Авдіївському напрямку як мінометник. Побратими знали його за позивним «БОСЯК» — символом мужності, надійності та сили духу. За віддану службу був нагороджений відзнаками Головнокомандувача ЗСУ та мав статус учасника бойових дій.
Війна завдала непоправного удару по здоров’ю воїна. Через тяжке захворювання серця він був змушений залишити службу. Та навіть після цього Роман не переставав боротися — за життя, за майбутнє, за мрії. Після складної трансплантації серця та тривалого лікування він продовжував будувати плани, працював, мріяв про сім’ю та чекав народження дитини.
3 травня 2026 року серце Романа зупинилося... Йому назавжди залишиться 25…
Світла пам’ять Захиснику України.
Щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам.
Нехай пам’ять про Романа Годунова живе у наших серцях як символ мужності, відданості та любові до України