12 вересня 2026 року в селі Гальчин Гришковецької громади на Житомирщині відбувся V гастрофестиваль «Білий борщ і не тільки!», який об’єднав представників громад із різних куточків України. Через традиційні страви, рецепти, народне мистецтво та культурні звичаї учасники розповідали про свої громади та зберігали живий зв’язок із рідним краєм.
Особливого значення цьогорічна подія набула для представників Луганщини. На фестивалі були представлені традиційні страви громад, території яких сьогодні перебувають у тимчасовій окупації, але їхня культурна спадщина продовжує жити.
Білокуракинська громада представила павлівський капусняк з рибою — елемент нематеріальної культурної спадщини Луганської області, походження якого пов’язане із селом Павлівка. Цю традиційну страву для фестивалю приготував Олег Дубков, начальник відділу соціального захисту населення Білокуракинської селищної ради.
Павлівський капусняк — це не просто рецепт. За ним стоять історія села, родинні традиції, знання та навички, які передавалися від покоління до покоління. Сьогодні, коли Павлівка та значна частина Білокуракинської громади перебувають під тимчасовою окупацією, відтворення цієї страви стає ще й способом зберегти пам’ять про рідну землю та її людей.
Нижньодуванська громада також представила на фестивалі елемент своєї нематеріальної культурної спадщини — Оборотнівський куліш. Представники громади пригощали гостей традиційною стравою та розповідали про її історію й особливості приготування.
Доповнила презентацію Нижньодуванської громади виставка вишитих робіт майстрині Тетяни Падалки, переселенки з Луганщини. Справжньою окрасою експозиції стала автентична вишивана сорочка, якій понад 100 років, — ще один приклад того, як культурна пам’ять зберігається попри випробування часу та війни.
Таким чином, на одному фестивальному майданчику зустрілися два кулінарні символи Луганщини — павлівський капусняк з рибою та Оборотнівський куліш, які представляють культурну спадщину громад, що сьогодні змушені жити в умовах окупації.
Їх можна було скуштувати, про них можна було розповісти, їхні рецепти можна було передати далі. І саме в цьому — особлива сила нематеріальної культурної спадщини.
Окупація може захопити територію, але не здатна стерти пам’ять про неї. Не може забрати рецепти, пісні, вишивку, звичаї та знання, які люди несуть із собою.
Поки павлівський капусняк готують за традиційним рецептом, поки варять Оборотнівський куліш, поки розповідають дітям про їхнє походження — живе культурний код Луганщини.
Участь Білокуракинської та Нижньодуванської громад у фестивалі стала можливістю ще раз заявити про себе та нагадати: наша культурна спадщина належить Україні й обов’язково повернеться додому разом із громадами.
