Молодіжна рада Сватівської громади провела онлайн-опитування «Молодь Сватівської громади: географія єдності», щоб дізнатися, де сьогодні живе наша молодь і що допомагає їй залишатися частиною рідної громади, навіть перебуваючи далеко від дому.
Війна розкидала сватівчан по різних містах України та країнах світу. Хтось сьогодні у Києві, Вишневому, Мерефі чи Шацьку, а хтось — у Хельсінкі, Ольденбурзі, Хемніці, Поберово та інших містах.
Та відстань не стирає відчуття дому.
Для когось бути частиною громади — це «берегти у собі частинку дому всупереч усьому». Для когось — пам’ятати Сватове таким, яким воно було: живим, затишним, наповненим людьми, міськими святами, концертами та подіями, які об’єднували всіх.
Хтось говорить про коріння, яке завжди носить із собою. Хтось — про підтримку громади та небайдужість до її майбутнього. А хтось просто нагадує: «Не забувати рідне місто та старих друзів».
Особливо проникливо звучить одна з відповідей учасників опитування:
«Відчуваю, що до сих пір перебуваю у себе дома, відчуваю своїх людей, чую свій діалект, запах свого повітря. І завжди кажу: а от у нас на Сватівщині було так…»
Мабуть, саме в цьому і є наша географія єдності.
Ми можемо бути за сотні чи тисячі кілометрів одне від одного, навчатися, працювати й будувати життя в інших містах і країнах. Але дім — це не лише точка на карті.
Це спогади. Люди. Друзі. Знайомі вулиці. Рідна мова й діалект. Запах свого повітря. І та сама фраза: «А от у нас на Сватівщині…»
Поки ми пам’ятаємо свій край, підтримуємо одне одного, говоримо про Сватівщину та віримо в її майбутнє — Сватівська громада живе в кожному з нас.
Скільки б нас не розкидала війна — наші дороги все одно ведуть додому.
Дякуємо кожному, хто долучився до опитування та поділився своєю історією. Саме з таких історій складається наша спільна пам’ять і наша єдність.
Ми різні. Ми далеко. Але ми — разом. 
